Навпаки, еукаріотичних є в основному одноклітинні організми тваринної природи, а також клітини більшості (якщо не всіх) багатоклітинних тварин і рослин. Як прокаріотів, так і еукарiотичнi клітини характеризуються значним структурно-функціональним різноманітністю, що визначає між ними суттєві відмінності (табл. 2).

Всеохопним сучасним підходом до вивчення клітин є системно-структурний підхід.

Для вивчення клітин використовують мікроскопічну техніку у вигляді світлової, фазово-контрастною, ультрафіолетової, люмінесцентної та електронної мікроскопії. Остання використовується у поєднанні з технікою ультратонких зрізів. З метою отримання тривимірних зображень клітин використовують скануючі електронні мікроскопи. Для документації поведінки живих клітин використовують сповільнену кінозйомку.

В цитологічних дослідженнях дуже ефективні цітохі-вів економічні методи, засновані на тому, що певні реактиви (фарби) вибірково фарбують хімічні речовини цитоплазми, а також ауторадіографія, яка полягає у введенні в клітини радіоактивних ізотопів фосфору (32Р), вуглецю (14С) і водню ( 3H) з подальшим виявленням їх клітинної локалізації з допомогою фотоемульсій.

Для виділення клітинних компонентів використовують диференціальне центрифугування, а для розділення біологічних молекул - хроматографію і електрофорез. Дифракція рентгенівських променів дозволяє визначати просторове розташування молекул різних речовин, відстань між окремими молекулами, обсяг, форму та інші властивості молекул. Метод ядерного магнітного резонансу дозволяє дослідження хімічної природи речовини.

Для вивчення клітин використовують також біохімічні, генетичні та імунологічні методи в поєднанні з культивуванням клітин на штучних поживних середовищах. В останні роки в дослідженнях клітин широко використовують методи генетичної інженерії.

Для прокаріотів клітин характерна досить проста структурно-функціональна організація. Ймовірно, серед пуття-ріотов найбільш примітивно влаштовані мікоплазми, які відомі тим, що є паразитами рослин або збудниками деяких респіраторних захворювань людини і домашніх тварин. Вважають також, що близько '/ д лабораторних культур соматичних клітин заражені цими організмами.

Мікоплазмові клітини мають овальну форму, а їх розміри становлять близько 0,1-0,25 нм в діаметрі Для них характерна наявність тонкої зовнішньої плазматичної мембрани (товщина - близько 8 нм), яка оточує цитоплазму, що містить молекулу ДНК, достатню для кодування близько 800 різних білків, РНК різних типів, рибосом діаметром близько 20 нм. В їх цитоплазмі містяться різні включення у вигляді білків, гранул чи-підов та інших сполук. Через недостатню жорсткості клітинної мембрани мікоплазми проходять через бактеріальні фільтри.

Більш складними прокаріотів клітинами є бактерії, ціанобактерії і одноклітинні водорості.

Як зазначено в § 4, бактерії мають різну форму, починаючи від паличок і закінчуючи округлими формами мікроскопічних розмірів. Розміри одиночної клітини Е. coli становлять 1 - 3 мкм завдовжки і 0,5-0,8 мкм в діаметрі, обсяг - близько 1 нм8, а маса дорівнює Ю-12 г.

Одиночна клітина Е. coli оточена тришаровою клітинної оболонкою товщиною близько 40 нм, що представляє собою «мішок» або «конверт», в якому укладено клітинний вміст у вигляді, приблизно, 2ґ10-18 г білка, 6ґ10-16 г ДНК і 2ґ10-14 г РНК (в основному Хвороби).